#поезія

Бо ж усе життя — то великий жарт.

В утиль не пустити конфеті.

Простий для сприйняття цей факт.

Посмійся ж з нього, mon ami.

Ти не вартий і піщинки.

Успіх твій — гнилий горіх.

І після тривалої зупинки

Зрозумій, що не сміятись — гріх.

Мертва донька у багатого купця,

За їжу бідний убиває брата.

Трагедія багатого мерця:

Позбавили його звання аристократа.

Люди мруть за чужі постулати на чужій війні,

Щоб потім забуті були їхні домовини.

І хіба ці люди не дурні,

Що цих постулатів не знають й половини?

Подивись, як вперті вірять смішно,

Як ті, що загубились міцно сплять.

А ти застряг у цім смітті навічно.

Чому ж ти не смієшся, блять?

14/07/2015

Дарій Лажневський
0
#поезія

Я та іскра...

Я та іскра у тобі, що показує шлях.

Я та дитина в утробі, що несе у світі крах.

Я та неймовірна сила духу, що будує піраміди.

Я мертвий фараон Іуха; я сліпа Феміда.

Я під товщею каміння замордований лежу.

І мозку твого ніколи не перетну межу.

Ти закував мій дух, золотими ланцюгами оперезав горлянку.

Моє єство оточило стадо диких мух.

Над головою танцюють вони до світанку.

Ти ж нічогісінько про мене не знаєш.

І тому неймовірно боїшся.

Твоє життя — багнюка: у ній ти конаєш. І мені щодня ти снишся.

Ти тікаєш від мене навіть у власних же думках.

А бажання і мрії твої не у твоїх — в чужих руках.

107Ти хто?108

115Я — це дитина у тобі. І час пограти.116type117p118contents119type120text121contents122Ти себе сам втоптав у землю і зникла гордість твоя!123type124p125contents126type127text128contents129Ти здався

0
#поезія

Як можна жити, коли ти ниций щур?

Як можна жити, коли ти ниций щур?

Як побудував ти мур своїм презирством вкритий?

Як можна йти в поклін Богам, якщо неумілий ти правитель?

Як злоби покинути обитель, котрий збудував собі ти сам?

37Я38

45Я46

Як жити на планеті, де самоповага — гріх?

Як побороти все це зміг на страху вашому бенкеті?

Я оспівуватиму егоїзм! Побільше терцій!

Я розповім, що у мене на серці: повний атавізм.

І огляніться всі, хто себе та інших подавляє.

88я89

13.03.2015

Дарій Лажневський
0
#поезія

Слухай тьму і дихай ранком

Слухай тьму і дихай ранком,

Поклади руки на живіт,

Ми живемо одним світанком,

Ми несемо правду в цей забутий світ.

Вдихай мій теплий попіл,

І вбивайся горем ти,

Я волів порвати землю навпіл,

А ти — лиш коханого знайти.

Ми абсолютно різні,

Але й однакові ми теж.

Ми, як ті кути суміжні,

Що до кінця не знають своїх меж.

Тож їж мій тлін, нехай загине

Вся пам'ять про мене і про нас,

Й у далекий світ полине,

Та мить, що ліквідує час.

??/??/2014

Дарій Лажневський

0
#поезія

Світ іде...

Світ іде, а я стою,

Я гордий, як спартанець.

У житті іду строю,

Хоч кричать усі: «Поганець».

Світ іде, а я незламний.

Я духом сильний чоловік.

Скажи, що вже настав той час благанний,

Підняти з багнюки цей прогнивший вік.

Світ іде, а ти тримай за руку,

Надай ми сили, аби пішов на бій.

Твоя душа несе ми спокій, а не муку.

Заряди ж душею іржавий мушкет мій.

Світ іде, та я не піду,

Я гордо дивитимусь на всіх.

Від ворогів моїх не залишу я ні сліду,

Однак у слід почую тільки сміх.

Світ уже пішов, а я самотньо дивитимусь на зорі.

Й вдихатиму твій запах, що перетворився вже на тлін.

Та головне, що не здались ми, у радості та горі.

Головне, що тремтячих не схилили ми колін.

??/??/2014

Дарій Лажневський
0
#поезія

Молот

Я розбитий злобою.

Мій ум — руїни.

Агресією скошений, немов хворобою,

Терміти гніву залишки мене поїли.

Я втомлений злістю,

Хоч її уже нема.

Поїхати б у гори, заспівати тиху пісню,

На однині з собою випити вина.

Там би відпочили,

Подивились у небо голубе.

Згадали би усі причини

І що нам на справді дороге.

Що не так із тим

І чого не треба.

Чому життя наше не є пустим,

І у чому справжня є потреба.

Я би роздумам своїм дав справжню волю

І вони б, як ті лелеки, полетіли у вирій.

Я би тільки їм і довірив свою долю.

Я б назавжди залишився вільним.

Та я скоро знову злості повен буду.

Червоним кольором спопеляться зіниці.

Мій грізний молот — його я не забуду,

Я ним битиму у серце, — задзвонять тривожні дзвіниці.

8/05/2015

0
#поезія

Епоха

Загиджені вулиці великого міста,

Полишені діти у холодних колисках,

Мертвії предки в могилах стогнуть,

Страхи втомлену свідомість повнять.

Материнська кров пролита на поріг,

Немовляти молоко загусло — не кипить.

Убивчий захист батьківського дому

Горить, подихає, згасає. До скону.

Каміння із рунами древніх у полі.

Викидні мозку просять ще крові.

Скелети вийшли з свідомості грат:

Таргани в голові просять смерті, як Авеля брат.

Сонцестояння сповіщає кінець світу.

Піраміди висохли: каміння вклонилось граніту.

На тій плащаниці лежить мертвий Ісус,

114Кінчився путь115

Покоління під палючим сонцем висихає.

Бог давно покинув нас: у бажанні він згорає.

А пам'ять старійшин голосно тріщить по швам.

За тим, що гниле. Однак так дорого Вам.

26/05/2015

Дарій Лажневський
0
#поезія

Солдатові життя

Вибухи гармат я чую.

Я бачу, як відриваються кінцівки.

І кров і смерть на нас чатує,

Страх застигне на хвилях сітківки.

Нерви напнулись і трясуться вуста,

Кулаки в смертельній хватці патрон затисли,

І люди біжать на ворожі багнети — дарма.

У цьому світі ми давно зависли.

Я бачу, як кінець усьому наближається.

Кров синів на материнських руках.

Смерть усім нам посміхається:

Бо ж у війні з собою терпимо ми крах.

Ти лежиш у бруді,

Руки в чужій крові.

Не губись у руйнуванні й блуді,

Не інші говорять за тебе, а вчинки твої.

Не іншим судити, хто ти й як,

Не їм у життя твоє грати гру.

Не чекай від інших знак,

А сам вирішуй, як прокинутись зі сну.

Розраховуй на свої знання,

Своїм досвідом знешкоджуй міни.

І не розкидайся собою навмання:

Не для цього твої попередники в сирій землі почили.

Тож, прошу: не лежи у ямі з живими трупами.

Не їж залишків прогнивших тіл,

0
#поезія

Мій мозок сковує павутина.
Твоя.
Чи вода погасить в мені звіра?
Гнила.
Я цураюсь ланцюгів своєї долі.
Міцні.
Слів не вимовлять вуста твої у крові.
Німі.
Крик рве зв'язки й перепони.
Втома.
Низькі тобі мої поклони.
Вдома.
Я утечу за небокрай.
Шляхи далекі.
Ти мене лише не здоганяй.
У пеклі.

7/07/2015

Дарій Лажневський
0