#поезія

Світ іде...

Світ іде, а я стою,

Я гордий, як спартанець.

У житті іду строю,

Хоч кричать усі: «Поганець».

Світ іде, а я незламний.

Я духом сильний чоловік.

Скажи, що вже настав той час благанний,

Підняти з багнюки цей прогнивший вік.

Світ іде, а ти тримай за руку,

Надай ми сили, аби пішов на бій.

Твоя душа несе ми спокій, а не муку.

Заряди ж душею іржавий мушкет мій.

Світ іде, та я не піду,

Я гордо дивитимусь на всіх.

Від ворогів моїх не залишу я ні сліду,

Однак у слід почую тільки сміх.

Світ уже пішов, а я самотньо дивитимусь на зорі.

Й вдихатиму твій запах, що перетворився вже на тлін.

Та головне, що не здались ми, у радості та горі.

Головне, що тремтячих не схилили ми колін.

??/??/2014

Дарій Лажневський

0